Соціальний фотопроект Олександра Андрющенка "СОНЯЧНІ ДІТИ. ПЕРШИЙ ДОТИК" ®
В кожну Душу час від часу зазирають сутінки.
Кожного разу маємо надію, що це не на завжди.
І є на білому світі люди,
здатні осяяти будь-яку темряву.
Промінчик за промінчиком.
Не опираймося цьому світлу,
пориньмо у яскравий світ СОНЯЧНИХ ДІТЕЙ,
як свого часу це зробив я...
Я завжди усвідомлював, що “нестандартні” люди, до яких належать і люди з синдромом Дауна - найбільш соціально незахищені. Ще з дитинства інколи доводилося спостерігати неадекватну реакцію в суспільстві на таких людей - від необґрунтованого страху спілкування до глузувань і навіть знущань. Особливо це було притаманно підліткам, які не проминали нагоди покепкувати з “нетакої” людини. Розумів, що причина - у не належному вихованні та не достатній інформації на дану тему.
Через відсутність досвіду адекватних дій був страх спілкування з “сонячними” людьми і в мене. Та якось Доля сама підвела до цієї теми, наводячи приклади із життя людей з синдромом Дауна. Спочатку був суцільний мінор із життя прихованих від суспільства дітей, “незручність” теми. Далі - здобутки і перемоги “сонячних”, висвітлені в медіа. І коли у березні 2015 року, напередодні Міжнародного дня людини з синдромом Дауна, який з 2006 року відзначається 21 березня, до мене звернулися з конкретним проханням про фотосесію для “сонячних” дітей, у мене вже не було сумніву: ЦЕ - МОЯ ТЕМА!
Мене вважають багатожанровим фотографом, але портрет - мій улюблений і основний жанр. Я завжди йду від простого до складного. Тема людини з особливими потребами нелегка, але поборовши минулі страхи, я зробив перший дотик до світу "сонячних" дітей. Півроку тривало спілкування і фотосесії з маленькими героями соціального фото-проекту "Сонячні діти". Далі - копітка робота по відбору світлин в експозицію з більш, ніж 1000 відзнятих кадрів...
Виставка “Сонячні діти. Перший дотик”, яка проходить під гаслом «Я – дитина, я – не синдром Дауна!» - тільки перша сходинка у довгостроковому соціальному фотопроекті, який я планую розвивати. До експозиції увійшли 47 портретів «сонячних» діток. Ця кількість невипадкова, адже ці малята мають 47 хромосом, а це на одну більше, ніж у звичайних людей. Що хочу сказати? - Що “сонячні” діти, як і всі, хто прийшов у цей світ, мають право на щастя і повноцінне життя. Зайва хромосома не повинна стати перепоною. Для адаптації у суспільстві вони потребують значно більше зусиль і уваги близьких їм людей, ніж “стандартні”. Моє щире прагнення - зламати стереотипи сприйняття “сонячних” дітей, а найголовніша мета цього проекту – подолання стигматизації "сонячних дітей", сприяння їх інтеграції у суспільство. Приєднуйтесь, друзі!
21.03.2016. © Олександр Андрющенко
 |  |  |
