Заглянути у вікна душі

Заглянути у вікна душі (З архіву)

Фотохудожник Олександр Андрющенко

Чарівним мистецтвом світлопису Олександр Анрющенко захопився ще зі школи. Вже перші знімки п'ятикласника свідчили про незвичне бачення хлопчиною речей буденних і ніби й непомітних. Але сфотографовані Сашком шматочок сільського краєвиду чи непоказна квіточка з узбіччя вабили погляд, наповнювали світлом і теплом почуття.

- Я виріс у красивому придніпровському селі Стара Збур'ївка, - розповідає Олександр Павлович. - Отож, ще з дитинства захоплювала краса річкових заплав, мереживо соснового лісу. Починав знімати пейзажі. А водночас - і портрети: рідних, друзів, односельчан. І вже з перебігом років зрозумів, як непросто передати на портреті не менш захоплюючу красу - красу людини, передусім її духовну сутність. Учився, шукав. Дещо, вважаю, вийшло...

Ось уже півтора десятиліття О.П. Андрющенко,- професійний фотохудожник. Його творчості підвладні багато жанрів і тем. Але завжди у центрі уваги митця були і лишаються діти - їх дивний світ, їх безмежна відкритість душ, їх росяна чистота погляду...

...Знайомимося з роботами члена Спілки фотохудожників України Олександра Андрющенка, знайомимося і з ним самим.
Загальноприйняті, усталені поняття, очевидні речі і, як кажуть, навіть прописні істини - не для нього. Причому він не вдає з себе оригінала, не впадає в екстравагантність, як це нерідко буває поміж творчих людей. Просто звик до всього доходити власною думкою, а тому ставить під сумнів будь-які постулати й аксіоми. Користуючись професійною лексикою, прагне дивитися на навколишній світ і події в ньому з іншого - особистого -ракурсу.

- Ось кажуть: очі - дзеркало душі, - характерним жестом схиляє голову до лівого плеча мій співрозмовник. - А це ж зовсім не так! Дзеркало спотворює зображення, ну, як би це точніше сказати, робить його перевернутим. Ліва рука здається правою, праве око - лівим. А оскільки людське обличчя твориться за законами гармонії, котра, як ви знаєте, не терпить симетрії, то в дзеркалі ми бачимо не справжній, а лише схожий вигляд людини. Тому і вважаю: очі - не дзеркало, а вікна людської душі. Чим вона щедра, тим і світитиме погляд.
Ось так незвично відреагував на мій комплімент щодо особливої виразності саме очей на портретах їх творець, фотохудожник Олександр Андрющенко. Переглядаючи його художні роботи, цю характерну рису світопису людського обличчям не можна не помітити. На портретах -люди веселі й сумні, замріяні чи стривожені. Але всі ці нюанси настрою чи вдачі висвітлюють передусім очі, вираз яких схоплений майстром у ту єдину мить, що спиняє Прекрасне.

Особливо наполегливо, старанно і результативно працює Олександр Андрющенко в жанрі дитячого портрета. Погодьтеся, що це - надзвичайно копітка робота. Це тільки з теперішніми фотомоделями можна зрежисувати свій задум, підібрати позу, потрібні освітлення і точку зйомки. Маленьку людину передовсім треба привабити до себе, заволодіти увагою і симпатією дитини, повестися так, аби вона почувалася природно і невимушено, і тільки тоді братися за зйомку.

Це стосується студійних знімків. Не менше своїх справді високохудожніх портретів Олександр Павлович зробив, пильно спостерігаючи за малюками як фоторепортер. Багато його робіт відзначені грамотами і дипломами, він був одним із лауреатів обласної фотовиставки "Просто діти" ще на зорі своєї мистецької діяльності.

Ясні вікна чистих дитячих душ зігрівали серця глядачів Всеукраїнських виставок художньої фотографії у Києві і Львові, Херсоні і Арцизі. З роботами Олександра Андрющенка мали змогу познайомитися шанувальники мистецького світлопису у Франції, Італії, Австрії, Швеції, Японії, де вони репрезентувалися серед творів інших фотохудожників Херсонщини та України.
- Дитяча тема - невичерпне джерело творчості, - говорить Олександр Павлович. - Може, тому, що діти - найщасливіші люди Землі. Втім, і у зрілому віці, і крізь мудрість прожитого життя інколи промайне в погляді людини, яку фотографуєш, отой трепетний і чистий промінчик із дитинства, тепла щирість вікон душі. Хотілося б, аби світло зі світанку долі берегли ми всі...

Юрій ВОЛОДІН
31 травня 2001р.