Про любов до тварин

"Ви не любите котів? - Та ви просто не вмієте їх готувати! "...

У нас сусідка-благодійниця з верхнього поверху "прихистила" нічийного котика: підгодовує його на сходовому майданчику, хоча в квартиру не пускає. Здогадайтеся з трьох разів, хто і як з сусідів оцінив цей "акт доброї волі", якщо їдальня у цієї нахабної рудої морди (пардон, це я про котика) знаходиться на майданчику верхнього поверху, а відхоже місце в парадній, на першому? Крім того, ця с-Котина, освоївшись, регулярно "мітить" всі вхідні двері з усіма витікаючими звідси ароматичними (і МАТичними) наслідками. Хоча спочатку він таким нахабним не був, але за півтора роки "гостинності" мутував, стаючи нахабнішим з кожним днем. Сусідка ж, на погрози влаштувати прибульцеві показову публічну кастрацію, тільки мило посміхається, красиво кліпаючи очками. При всій своїй любові до тварин, але досхочу нанюхавшись за півтора роки "кото-шанелі" в парадній, відчуваю, що сам мутую: іноді вважаю себе бездушною сволотою, бо при кожній зустрічі з Рижиком з'являється нав'язливе бажання - взяти в руки самий тупий ніж і без жодного наркозу стримати своє слово. А так - я добрий! ))) (написане не слід сприймати всерйоз)

Олександр Андрющенко ©