Авторське право на фотографічні твори

Згідно зі статтею 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (до якої приєдналася Україна) та статтею 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії, охороняються як об'єкти авторського права.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах (Детальна інформація)
Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених статтею 28 Закону. Тривалість охорони фотографічних творів приведена у відповідність до статті 9 Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право 1996 року, стороною якого є Україна. Зазначений міжнародний договір та Закон повністю застосовують охорону творів у цифровому середовищі, зокрема у мережі Інтернет.

 Автору належать такі особисті немайнові права (стаття 14 Закону):

- вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;
- забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
- вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;
- вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.
Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам. Ці права охороняються безстроково. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать (стаття 15 Закону):

 а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:
- відтворення творів (виготовлення одного або більше примірників твору, в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер);
- публічне виконання і публічне сповіщення творів (трансляція та ретрансляція);
- публічну демонстрацію і публічний показ;
- будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;
- переклади творів;
- переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
- включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
- розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
- подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором (насамперед йдеться про використання у мережі Інтернет);
- імпорт примірників творів.

 Цей перелік не є вичерпним.

Суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Цивільний кодекс України передбачає, що майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором (стаття 429 ЦКУ).

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором (стаття 430 ЦКУ).
Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Інші питання співавторства регулюються статтею 13 Закону.

Види договорів, на підставі яких здійснюється використання об'єктів авторського права та вимоги щодо їх оформлення, передбачені статтями 1108-1113 Цивільного кодексу України, статтями 31-33 Закону.

Відповідно до статті 33 Закону договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).
 
Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди).

Способи цивільно-правового захисту авторського права визначені у статті 52 Закону. За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

За винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.
При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав".
Додаток 3 до Постанови КМУ №72 передбачає мінімальні ставки авторської винагороди (роялті) за відтворення і (або) опублікування творів образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва, до яких віднесено твори художньої фотографії.

Мінімальна ставка винагороди за відтворення і (або) опублікування творів художньої фотографії, що використовуються як елементи оформлення промислової продукції (шкатулок, коробок, сумок, футлярів, пакетів, упаковок, обкладинок, етикеток, поштових марок, флаконів, спортивних, кондитерських та інших виробів) становить 1% відпускної ціни за партію промислової продукції.

Стаття 27 Закону (право слідування) передбачає, що автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті - спадкоємці впродовж строку дії авторського права користуються щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.

Стаття 14ter Бернської конвенції передбачає, що винагорода, передбачена правом слідування, може вимагатися в будь-якій країні Бернського Союзу за умови, що законодавство країни, до якої належить автор, це дозволяє, і в обсязі, що допускається законодавством країни, в якій вимагається ця охорона.
Як свідчить практика, сьогодні активізується продаж творів українських митців на відомих аукціонах за кордоном (зокрема, на аукціоні Sotheby's у Лондоні).

Для реалізації права слідування у країнах Європейського Союзу слід керуватися положеннями Директиви 2001/84/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 вересня 2001 року «Про право слідування на користь автора оригінального твору мистецтва» (далі - Директива). Вона не є обов'язковою для України, яка наразі не є країною Європейського Союзу, але відповідно до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу Директива є орієнтиром для подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері авторського права.

Відповідно до статті 2 Директиви "оригінальними творами мистецтва", на які поширюється право слідування, вважаються твори образотворчого мистецтва чи скульптури, такі як картини, колажі, живопис, малюнки, гравюри, естампи, літографії, скульптури, килимові, керамічні вироби, вироби зі скла та фотографії за умови, що вони були створені самим митцем або є примірниками, які вважаються оригінальними творами мистецтва.

Примірники творів мистецтва, що є предметом цієї Директиви та були виготовлені в обмеженій кількості самим митцем або під його керівництвом, вважаються оригінальними творами мистецтва у значенні цієї Директиви. Зазначені примірники, як правило, нумеруються, підписуються або іншим належним чином засвідчуються митцем.

Відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління. Останній варіант є найбільш зручним для митців, оскільки така організація позбавляє їх від необхідності займатися рутинними справами щодо взаємодії з користувачами, ліцензування їх діяльності, збору винагороди, претензійно-позовної практики.

Колективне управління майновими правами у сфері візуальних мистецтв поширене у багатьох країнах. Наприклад, організація колективного управління Великої Британії The Design and Artists Copyright Society (DACS) з 2006 року зібрала £10.3 млн. винагороди за право слідування. DACS представляє інтереси зокрема Британської асоціації фотографів та Британського інституту професійної фотографії.

Крім права слідування організації колективного управління збирають винагороду за приватне копіювання, репрогрпафічне відтворення тощо.
Відповідно до статті 1 Закону репрографічне відтворення (репродукування) - факсимільне відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп'ютер.

Наприклад, у Словаччині добре налагоджена система збору винагороди організаціями колективного управління за репрографічне відтворення друкованих матеріалів засобів масової інформації. При цьому видавці отримують 28% зібраної винагороди. Ілюстратори та фотографи - 11%, і решта розподіляється між авторами тексту. Майже половина копійованого матеріалу є пресою. При цьому, наприклад, у 2005 році за репрографічне відтворення у Словаччині було зібрано 60 000 євро.

Зарубіжний досвід свідчить, що винагорода за публічне сповіщення творів образотворчого мистецтва здійснюється як збір винагороди за трансляцію та ретрансляцію відповідних творів (ADAGP, Франція). Фінська організація Kopiosto пропонує також збирати за даний вид використання творів винагороду як відрахування з чистих дисків CD\DVD, на які в домашніх умовах записуються телепередачі, що містять зокрема фотографічні твори.
Згідно із законодавством України виплата винагороди особам, мають авторське право за окремі випадки відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах. Такі примірники можуть включати фотографічні твори у цифровій формі.

Крім того такі організації, як ADAGP у Франції, BILD KUNST у Німеччині розробили диференційовані ставки винагороди за використання фотографічних творів, в тому числі у мережі Інтернет (див.)

Для обміну винагородою, зібраною для іноземних митців, такі організації можуть укладати договори про взаємне представництво інтересів.
Всеукраїнська громадська організація „Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" є організацією колективного управління, що представляє інтереси суб'єктів авторського права у сфері образотворчого мистецтва і зокрема збирає винагороду, передбачену правом слідування. Ця організація уклала двосторонні договори з Національною спілкою художників України, Спілкою дизайнерів України. Взаємовигідні відносини налагоджені також з громадською організацією «Асоціація артгалерей України».
Контактні дані: Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав". 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13, тел. +38 (044)529.20.73

Додаткова інформація стосовно окремих запитань на XXVIII Пленумі Національної спілки фотохудожників України 12 грудня 2009.

1. Піратство, плагіат, використання інформації про управління та технічних засобів захисту фотографічних творів зокрема у мережі Інтернет.

Відповідно до статті 1 Закону:
інформація про управління правами - інформація, в тому числі в електронній (цифровій) формі, що ідентифікує об'єкт авторського права і (або) суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об'єкт авторське право і (або) суміжні права, або інформація про умови використання об'єкта авторського права і (або) суміжних прав, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена така інформація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений до примірника об'єкта авторського права і (або) суміжних прав або вміщений у нього чи з'являється у зв'язку з його повідомленням до загального відома;

технічні засоби захисту - технічні пристрої і (або) технологічні розробки, призначені для створення технологічної перешкоди порушенню авторського права і (або) суміжних прав при сприйнятті і (або) копіюванні захищених (закодованих) записів у фонограмах (відеограмах) і передачах організацій мовлення чи для контролю доступу до використання об'єктів авторського права і суміжних прав.
Згідно зі статтею 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є зокрема:
- піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;
- плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;
- будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;
- підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;
- розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

2. Використання зображень людей на фотографіях.

Питання охорони інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах урегульовані статтею 308 Цивільного кодексу України відповідно до якої фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу (дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер).

Згода, яку дала фізична особа, зображена на фотографії, іншому художньому творі, може бути після її смерті відкликана особами, визначеними частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Витрати особи, яка здійснювала публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору, відшкодовуються цими особами.

Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.

Фізична особа, яка позувала авторові фотографії, іншого художнього твору за плату, а після її смерті - її діти та вдова (вдівець), батьки, брати та сестри можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору за умови відшкодування автору або іншій особі пов'язаних із цим збитків.

Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Для консультацій та довідок:

Арданов Олексій Євгенович, головний спеціаліст відділу з питань авторського права і суміжних прав
Державного департаменту інтелектуальної власності
oardanov@sdip.gov.ua
тел. (044) 494-06-93

Джерело: photospilka.com