+38 050 315 91 42
+38 067 439 10 03
Блог > Три хвилини з життя Херсона. Cтихія
Портфоліо ▼
Всі новини

Три хвилини з життя Херсона. Cтихія

14.06.2013 20:13

Обожнюю Корабельний спуск! Особливо поворот з провулка Шкільного. Більшість мешканців Херсона впевнені, що це - кінець вулиці донедавна імені Леніна, нині ж - Грецької. Але ні, таки провулка Шкільного! Таксисти, які вперше беруть замовлення за адресою Шкільний провулок, 35, наприклад, можуть подати клієнту екіпаж і за пів-години, хоч і перебувають у хвилині їзди. І навіть GPS-навігатор не допоможе, хоч головою об нього бийся. Перевірено сто-п'ятсот мільйонів разів. У будинку 35 знаходиться моя майстерня - студія, одним словом. Пояснюючи гостю студії найоптимальніший шлях прибуття, я в дев'яносто дев'яти відсотках випадків на сто вище названих впевнений, що заблукає. Хоч штатного Сусаніна наймай! Ось такий Бермудський трикутник...

А ось перейти дорогу, тобто Шкільний провулок, як казав великий Аркадій Ісаакович Райкін, це є "большааая промблема" - машини, тобто автомобілі, так і снують! Туди-сюди, туди-сюди... Прямо голова паморочиться і ноги підкошуються. Страшно і жити хочеться! Вірніше - страшно жити хочеться... Особливо - після дощику. Особливо - після зливоньки такої. На Ушакова злива пройде, а на Корабельній площі - потоп. На Червонофлотській вулиці - апогей. Це, мабуть, щоб назви не забували.

Стихія - річ серйозна, і ставитися до неї теж треба відповідно. Ось я і подумав: "Потопу на Корабельному узвозі в моїй колекції картинок немає (всяка дрібнота не в рахунок), треба виправляти ситуацію, адже суспільство не пробачить таку мою байдужість. Організую-но я фотосесію!" Що треба для зйомки такого серйозного заходу, вірніше - який дрес-код? Ну, фрак, звісно, я забракував відразу, надів, що не шкода: старі джинси, таку ж вітровку і сланці в'єтнамського фасону. Фотокамери, якої не шкода, у мене під рукою не виявилося, тому взяв, яка була - годувальницю і бойову подругу, правда з чоловічим ім'ям Нікон...

За три хвилини знайомства зі Стихією я зрозумів, що це - вимагачка першої гільдії: по-перше - розібрала асфальт біля наших воріт, по-друге - два рази намагалася відібрати у мене в'єтнамок, на другий раз у неї це вийшло (один лишився мені на згадку) , по-третє - зажадала криваву жертву! Водний вир збив мене з ніг у момент, коли я намагався відстояти право на лівий в'єтнамок. Звичайно, лікоть і коліно були розбиті до крові, так що аналіз води в Дніпрі покаже четверту групу, резус позитивний. А от джинси я таки відстояв! Правда їх потім довелося викинути за непридатністю...

...Коли я перевдягнувся і просушив камеру, вирішив сходити за хлібом. У магазин "Гранд", що на Червонофлотській. Не дійшов. Гранд-потоп тривав точнісінько біля дверей магазину та його околиць. Daewoo Lanos, що пропливав повз магазин, гнав хвилю, як ракетний крейсер. Продавчині боролися за живучість - забарикадували двері та черпали воду підручними засобами. Двоє з них (мабуть, кидали жереб) майже по пояс у воді поралися біля ливневки, намагаючись торувати шлях воді у вірному напрямку. З вірним напрямком, чомусь, не склалося. Забита ливневка не здавалася. Пожалів, що на цей раз не взяв фотокамеру, але побачивши оператора ТРК "Україна", який більше скидався на бойового плавця, заспокоївся: не один я тільки - фотограф на всю голову. Громадськість зможе побачити і все це...

© Олександр Андрющенко